Підвищення економічної ефективності виробництва курячих яєць в аграрних підприємствах України

Проаналізовано стан та основні тенденції змін у динаміці економічної ефективності виробництва яєць. Узагальнено основні напрями підвищення економічної ефективності виробництва курячих яєць.

Вісник аграрної науки. - 2010. - №11. - С.62-65.

Вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва харчових яєць необхідне, по-перше, для забезпечення попиту населення України продуктами харчування тваринного походження, по-друге, для збільшення обсягів експорту яєць та продуктів їх переробки на світовий ринок. Аналіз результатів діяльності птахівничих підприємств України показав, що за період 1990-2009 рр. втрачено значну частину економічного потенціалу, виробництво яєць птиці всіх видів у сільгосппідприємствах у 2009 р. складало 9258,2 млн штук, що на 8,6 % менше за рівень 1990 р., поголів’я птиці за цей період зменшилося майже на чверть. У цілому варто зазначити, що існуюча в Україні система господарювання в галузі яєчного птахівництва сьогодні ще не в повній мірі забезпечує високоефективне використання виробничого потенціалу. У зв’язку з цим необхідно створити такі економічні умови, за яких виробництво яєць буде прибутковим.
Проблемам підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва присвячені праці Н. О. Аверчової, Т. В. Бакіної, Л. А. Беляєвої, О. В. Білик, А. А. Гайдаєнка, О. Д. Зінов’євої, О. О. Кузнецова, Л. О. Мармуль, Ф. О. Ярошенка та ін. Разом з тим недостатньо дослідженими залишаються економічні засади підвищення ефективності виробництва яєць в сучасних умовах господарювання, зокрема, потребують вивчення основні фактори, що впливають на ефективність виробництва яєць, що й стало метою публікації.
Аналіз тенденцій основних показників, які характеризують економічну ефективність виробництва яєць в Україні за період 2000-2009 рр. свідчить, що вони знаходяться під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.
У середньому по Україні протягом 2006-2009 рр. мала місце чітка тенденція до зростання рівня рентабельності виробництва курячих яєць, але порівняно з 2005 р. цей показник залишається значно нижчим. Так, у 2009 р. рівень рентабельності курячих яєць по Україні складав 13,1 %, що на 2,5 процентних пункти більше, ніж у 2000 р., але на 10,4 п. п. менше за рівень 2005 р. Не зважаючи на те, що виробництво яєць протягом останніх трьох років було прибутковим, досягнутий нині рівень рентабельності є недостатнім для того, щоб забезпечити розширене відтворення галузі яєчного птахівництва.
В умовах ринкової економіки ефективне ведення птахівництва можливе за умови зниження собівартості яєць, що можна досягти, в першу чергу, шляхом впровадження прогресивних технологій утримання й годівлі птиці та використанням високопродуктивних гібридних кросів курей. Проте в силу об’єктивних і суб’єктивних факторів протягом 2000-2009 рр. спостерігалася чітка тенденція до зростання повної собівартості 1000 штук яєць, яка в 2009 р. складала 360,52 грн, що в 2,1 р. більше за показник 2000 р. При цьому за досліджуваний період спостерігалося й підвищення реалізаційних цін на яйця.
Варто звернути увагу також на те, що по підприємствах України темпи зростання повної собівартості були більшими за темпи зростання виробничої собівартості 1000 штук яєць. Цікавим є й те, що виробнича собівартість, не зважаючи на підвищення рівня несучості курей, мала тенденцію до зростання. Це певною мірою може свідчити про те, що результати роботи птахівничих підприємств щодо впровадження інтенсивних технологій не завжди є ефективними, оскільки темпи приросту середньорічної несучості курей є нижчими за темпи зростання витрат. Але тут необхідно враховувати й інші обставини. По-перше, зростання витрат обумовлювалося інфляційними процесами. По-друге, збільшенню рівня витрат сприяло подорожчання енергоносіїв, паливно-мастильних матеріалів, кормів. Тобто, зростання рівня витрат у грошовому виразі могло не супроводжуватися збільшенням витрат кормів у натуральному виразі, чи поліпшенням їх якості.
Для вивчення впливу чинників на формування рівня прибутковості було проведено групування сільськогосподарських підприємств України за рівнем рентабельності виробництва яєць, результати якого показали, що у 2009 р. 48,1 % господарюючих суб’єктів виявилися збитковими за результатами реалізації яєць, при цьому середній рівень збитковості складав 12,4 %, а 51,9 % підприємств були прибутковими в середньому на рівні 20,2 %.
Рівень рентабельності виробництва курячих яєць формується під впливом двох факторів першого порядку: повної собівартості та цін реалізації. Як свідчать наведені дані, повна собівартість 1000 штук яєць у середньому по групі збиткових підприємств складала 443,1 грн, що на 22,9 % вище за середні дані по всій сукупності підприємств та на 29,6 % більше за аналогічний показник прибуткових підприємств. У той же час ціна реалізації 1000 штук яєць по збиткових підприємствах була нижча на 6,1 % і на 7,4 % за її рівень по всіх підприємствах та тих, де виробництво яєць було прибутковим, відповідно.
Значною мірою успіх у прибуткових підприємствах був забезпечений вищим рівнем концентрації та спеціалізації на виробництві курячих яєць. Так, поголів’я курей у розрахунку на підприємство в прибуткових суб’єктів господарювання складало 200,1 тис гол, що майже втричі більше за показник збиткової групи, при цьому виробництво яєць було більшим у 3,2 р. Питома вага виручки від реалізації курячих яєць у структурі товарної продукції в прибуткових підприємствах складала 64,6 %, а в збиткових – лише 20,2 %.
Характерним є те, що рівень несучості курей у середньому по групі прибуткових підприємств був на 9,5 % більшим за середні дані по збиткових підприємствах, хоча витрати з розрахунку на курку-несучку в рентабельних господарствах були нижчими за їх рівень у нерентабельних на 33,7 %. Тобто можна стверджувати, що тільки ефективна інтенсифікація в поєднанні із достатнім рівнем концентрації та спеціалізації на виробництві курячих яєць можуть забезпечити високоприбуткове функціонування галузі яєчного птахівництва. Сказане певною мірою підтверджують результати групування підприємств України за сумою прибутку на курку-несучку.
Дослідження показали, що в тій групі підприємств, де в середньому на курку-несучку отримують близько 42 грн прибутку, несучість курей вища на 16,9 %, поголів’я курей у розрахунку на підприємство більше майже в 12 разів, а виробництво яєць – більше в 13,5 р. за середні показники першої групи підприємств, де в середньому на курку було одержано майже 60 грн збитку. Характерно, що питома вага виручки від реалізації яєць у структурі товарної продукції не набула чітко вираженої тенденції, проте в сьомій групі вона була в 6,8 р. більшою за показник першої групи підприємств.
Зростанню рівня економічної ефективності виробництва курячих яєць сприяло, з одного боку, зниження собівартості, а з іншого, – підвищення цін реалізації. Так, виробнича й повна собівартість 1000 штук яєць у сьомій групі підприємств складала відповідно 276,7 грн і 299,9 грн, що на 35 % і на 53,8 % менше за аналогічні показники підприємств першої групи. У той же час ціна реалізації 1000 штук яєць в останній групі підприємств була на 21 % вища за середньореалізаційну ціну в підприємствах першої групи.
Привертає увагу той факт, що зростання рівня несучості курей у межах сформованої сукупності підприємств супроводжувалося зменшенням витрат у розрахунку на курку-несучку, в результаті чого виробнича собівартість 1000 штук яєць закономірно знижувалася. Аналіз структури витрат на виробництво курячих яєць по сільськогосподарських підприємствах України показав, що основну питому вагу в структурі собівартості займали витрати на корми, частка яких у 2009 р. складала 65,6 %. Значну питому вагу (9,3 %) у структурі витрат займав елемент «решта матеріальних витрат». Особливу увагу привертають витрати на оплату праці, частка яких у структурі витрат у 2009 р. складала 6 %, приблизно стільки ж припадало на долю амортизації необоротних активів. На нашу думку, з метою забезпечення розширеного відтворення основних засобів і трудових ресурсів птахівничих підприємств питома вага амортизаційних відрахувань та витрат на оплату праці має бути збільшеною. Невиправдано високою була питома вага інших прямих та загальновиробничих витрат (5,6 %) та витрат на оплату послуг і робіт сторонніх організацій (4,3 %). Отже, основними резервами зниження виробничої собівартості яєць повинні бути скорочення витрат на оплату послуг і робіт сторонніх організацій та зменшення решти прямих та загальновиробничих витрат, які часто є непродуктивними.
Висновки. Досягнутий рівень економічної ефективності виробництва курячих яєць підприємствами України залишається недостатнім для забезпечення розширеного відтворення галузі. Економічна ефективність виробництва яєць залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників. Групування сільгосппідприємств за рівнем рентабельності виробництва яєць показало, що дуже важливим фактором ефективності виробництва курячих яєць є рівень господарювання, адже при відносно однакових зовнішніх умовах у 2009 р. в Україні реалізація яєць була збитковою в 113 підприємствах, а в 122 – принесла прибутки. З’ясовано, що підвищення рівня рентабельності виробництва яєць та маси прибутку на курку супроводжувалося збільшенням поголів’я курей і рівня їх несучості та обсягів виробництва яєць у розрахунку на підприємство. Тому підвищення ефективності реалізації яєць можна досягти шляхом ефективної інтенсифікація в поєднанні із раціональною концентрацією та спеціалізацією виробництва, що дасть змогу раціонально організувати виробництво на основі впровадження інноваційних технологій ведення яєчного птахівництва.